Не питай, чом заплакані очі
І коса вже зовсім розплелась
Та думки так тендітні, дівочі
Розлетілись, як буря пройшлась
Не питай, що тривожить серденько
І чому не радіє душа,
Це тому, що там любляча ненька,
Вже давненько чекає листа
Ось прийду і в обіймах з рядками,
Покладу в кожне слово любов,
Поділюся із нею думками,
Що тривожать мене знов і знов
Вип"ю чаю в саду запашного,
Спогад ніжно торкає, щемить,
Сад розквітчений в цвіті п"янкому -
Він і вабить мене, і болить...
І полину думками в безмежність,
Зупиняю лише їх на мить,
Чую в серденьку щем і бентежність -
Так хотілося б час зупинить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик