Коли зупинитись настане пора,
Перепочити від ритму життя,
Зазирни у минуле, якого нема,
І майбутнє створи, підібравши слова.
В моменті одразу зупиниться час,
Він рівний завжди і для них, і для нас.
Цінніший за гроші і купу прикрас,
І навіть за тисячі сказаних фраз.
Ця мить випадково стає визначною,
Бар'єром росте, парканом, стіною!
І може здаватись ну зовсім простою,
Але щось безумне наробить з тобою.
Дізнатись цього не зможе ніхто,
Сидітимеш тихо, дивившись в вікно,
Здається, життя як відоме кіно,
Занадто важка тут дісталася роль.
***
І з усвідомленням новим ти житимеш,
Новим речам по-ново́му радітимеш,
Будеш кричати, на місяць теж витимеш,
І з голови непотрібне все викинеш.
***
Цей момент відходить, як хвилею,
Безповоротно, миля за милею.
Надалі житимеш з певними змінами,
Впевнений, з новими силами.
¤ПС-СД¤
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889048
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2020
автор: ПС-СД