Ну що життя, що перейшло вже в осінь,
Ще так душа злетіти в небо просить,
У мріях ще купається й співає,
Любов'ю всіх до себе пригортає.
Ну що літа, що мчать неначе вітер,
Мені так хочеться, щоб дарували квіти,
І як колись освідчились в коханні,
Хіба ж це гріх, любити як востаннє.
Ну що ж з того, що посивіли коси,
А так ще хочеться у літні впасти роси,
І в небо так дивитися до рання,
І щоб коханням відповісти на кохання.
Хтось засміється - що вона говорить?
Але ж любов перевертає гори,
Хоча життя вже повернуло в осінь,
В моїй душі весна квітує й досі.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889011
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.09.2020
автор: синяк