"Що є первинним: дар чи спрага до життя?
Що є жаданим: плоть, чи може лиш ідея?" -
Спитався ученик одного разу у сенсея,
й смиренно прочекав на відповідь три дня.
"Нема первинності -- лиш коло протиріч
Бажання плотські і духовні -- марно́та сподівань,
душа твоя́́ -- мов загнана на полюванні лань
шукає прихистку біля скали, аби переночувати ніч"
Та й справді. Камінь, що здававсь горою,
Що літом грівся, і що грів зимою
Завжди́́ приваблював всіх спраглих, кого турбує втома.
Всіх тих, кого зане́́сло в коло протиріччя,
для кого темна ніч завершується ніччю,
кому жадоба до життя -- все ще матерія вагома.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2020
автор: Аскет