[i]Любий,
Навчи мене не тікати в безодню, як тільки стає важко і нестерпно.Ти ж знаєш мене, я слабка з тобою. Завжди буду тікати, знаючи, що ти мене наздоженеш, втримаєш, покажеш, що є інший вихід і можна не ховатись, не самозречено мовчати й крокувати в тінь. Завжди буду вдавати, що не можу відкрити ту дурну баночку з-під трояндового варення, що чомусь не вдається завантажити ту програму і я занадто дурна для цієї техніки. З тобою легше, бо я знаходжу себе, відчуваю себе, люблю себе ще більше…
Але…навчи мене бути такою і без тебе. Не бігати сліпо, а тримати себе міцно двома руками, ніби штурвал, коли має наближатися гроза у тихому морі. Навчи мене кохати себе, попри твою відсутність, попри твою тимчасовість у моєму житті. Іноді так важко просто довіритись собі в елементарних речах, а з тобою мені так легко зрікатись себе, спускатись з хреста і давати тобі можливість зализувати глибокі прорізи між грудьми та під лопатками. Та ж вічність то тривати не може, ти також хочеш видихнути з відчаєм, з полегшенням, хочеш мої сильні плечі, витривалий погляд, стійкі кроки, впевнений голос і просто сильну мене. А я, мов гілка: ламка, суха, з кількома живими листочками, які скрутились в очікуванні смерти. Навчи мене жити, бо життя є, а не співіснувати з тобою. Ти підеш і я зів’яну, буду шматком на розпалювання вогню, але не більше. А я хочу горіти й спалювати в собі ламкість, сухість, неспроможність – і горіти ще більше, ще яскравіше, ще динамічніше.
Навчи мене…
З любов’ю,
Твоя…
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888865
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2020
автор: дівчина з третього поверху