«Потяги–чудові; я обожнюю їх як і раніше.
Подорожувати потягом означає бачити природу,
людей, міста та церкви, ріки, – по суті це
подорож життям.»
Агата Крісті
Це перестук коліс – на рельсах слів,
вібруючий, мов на гітарі струни
натягнуті гвинтами міст і сіл,
над шпалами ладів магічних руни,
струм наелектризованих сердець,
що в даль спішать за обрій навпростець.
Це плин думок запиленим вікном
над тінями від лісосмуг насаджень,
одноманітним та нудним кіном
позбавленим переживань та вражень.
Це спокій, гіпнотичний напівсон,
що увійшли в напівпустий вагон.
Це проміжок в житті, сердечний збій,
мов перезавантаження для долі,
перегляд цілей в далі голубій,
дій та надій в людській земній юдолі.
В минулому жаліти ні за чим,
для сподівань не знайдено причин.
15.09.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.09.2020
автор: Анатолій Костенюк