ви ще не знаєте, в якій ми халепі.
чи живеш ти в раю, чи доживаєш в гріху,
остерігайся однаково, бо одного чудового дня, дитино,
хтось прийде, й сфотографує тебе на твоїм шляху.
навіть погану правду треба колись сказати.
чи досить ми відповідальні? за тобою вже стежить хтось
зламаний. він ще не впав, ще куряться всі пістолети,
а чи схочеш і ти померти, ледь відчувши свою провину?
сонячне сяйво, й місячне. епідемія, повінь, пожежа –
смерть приходить голодною, і залишається тут.
дитино, остерігайся, бо однієї ночі
хтось прийде, щоб розстріляти всі вікна твоєї хати.
розбита, спотворена, зламана молитиметься брехня.
людина як механізм підлягає моральному зносу.
колись перед нею зачиняться всі двері, й тоді ти зможеш
досхочу глузувати з неї, сидячи на підвіконні.
тому стережися, не застарій, ворушися, –
повернися до того, з чого була почала,
й обери собі кращий шлях, вже не такий злочинний,
бо на цьому виходиш з ладу – ось я про що веду.
[i]зламаний і розбитий[/i] значить не мати нічого
запалити в душі для кохання; не мати нічого святого;
це – коли чоловік упадає за накрохмаленими школярками,
а дівчина – що їй робити? бігає по смітниках.
ось та покручена правда, що її необхідно знати.
запізно, щоб бути цнотливими, та коли ми ще не повії,
краще нехай нас вб'ють, ніж пливти за цією водою;
і нехай про це не базікають ті, чиє слово – закон
broken, motörhead
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888844
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2020
автор: Alisson