Лелiтка лiта


Яріє  синява,  пала,  вбирає  очі,
І  хвиля  сонячна  за  небокрай  хлюпоче,
А  Часу  коло  ніби  неохоче
Невпинно  й  невмолимо  котить  світ.

П'ю  сонце  й  синяву,  ковтаю  невситимо,
Долонями  занурююсь,  очима,
І  вітер  обійма  мене:  "Летімо!"
Лелітка  літа  я.  Я  сонця  слід  -

В  росинці  білий  світла  зародок  сліпучий,
Над  видноколом  зблиск  призахідний  палючий.
Невпинний  Час  питлює  все,  разюче
Все  мінить.  Котить  коло-небозвід.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.09.2020
автор: Левиця