Запишалась Віолета,
дід купив їй лісапета.
Педалями важно крутить,
хлопцям мізки баламутить.
Миколай Ковінько - Впертий,
був ще той калачик тертий,
з хитрим поглядом байдужим,
безтурботний, наглий, дужий...
— Віолета, Віолета!
Дай заціню лісапета.
ПРОКАЧУ тебе на рамі,
будуть фотки в інстаграмі!—
Віолета дуже рада,
на губах блищить помада...
Навіть трішечки зомліла,
в пишних пазухах спітніла.
Мчать з горба, як та ракета!
Миколай та Віолета.
Всі калюжі обминають —
заздрі погляди лапають.
По дорозі в той момент,
ніс сніпок Микита Крен!
Ніби так це мало бути,
ас рішив його минути.
Ой, цей клятий поворот,
за штахетником город...
Гальма теж не спрацювали —
пів штахетника зламали.
І цей пафосний дует,
протаранив туалет!
Миколая й Віолету,
ледь дістали з під клозету.
Тут всі випали в угарі —
не позаздриш мужній парі.
Сніп в калюжі кіт на брамі —
файні фотки в інстаграмі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2020
автор: Олег Крушельницький