Зацвірінькав горобець,
Ось він сі́в на гілку.
-Ой, який ти молодець,
Тобі іще б сопілку.
Засміявся з нього шпак,
-У мене є будинок.
Той горобець надувся враз,
-В нас буде поєдинок.
-Куди ж тобі до мене?
Горобчику, мій любий.
До сліз сміюся з тебе,
Ти наче впав із дуба.
Не смій зі мною битись,
Полети в своє гніздо.
Давай краще миритись,
Тож рахуй, що повезло.
Задумався горобець,
-Не варто нам сваритись.
Веселились під кінець,
Вони з тих пір дружили.
Байка чому повчає?
Високо, щоб не стрибав.
Разом добро вінчає,
З друзями біду долав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2020
автор: Валентина Ярошенко