Вона упала на коліна:
Кричало все - душа і тіло,
І прихилившись до світлини,
Ридала:"Ти живий, мій сину!
Мені сказали, що загинув,
Віддав життя за Україну,
А я не вірю... Хочу знати...
Сини не мають помирати.
Не сплю, з молитвою вночі:
Розрадник мій - вогонь свічі,
Простягую йому долоні:
"Мій син живий, він у полоні...
Поїду в пекло всіх світів,
Я не боюсь бойовиків,
Мій син - солдат, моя дитина...
Візьміть мене замісто сина.
І не страшний від смерті біль,
Яка в житті без сина ціль,
Мені життя вже пеклом є:
Візьміть за синове моє."
Мовчала чорная світлина,
В серці надія мов жарина,
Горіла в грудях і пекла:
Хай буде проклята війна.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.09.2020
автор: синяк