Ці ночі дедалі темніші -
І неба не видно з-за хмар.
А голос сови все частіше
Пронизує серце до ран.
-Чого ж ти кричиш, блудна пташко,
І зболену душу ятриш?
Мені і без тебе так важко..
Чого ж не сидиш й не мовчиш?
Гасаєш всю ніч по діброві:
То тут, то вже там закричиш..
Ти ж бачиш, що я не готова
Сприйняти, що ти сповістиш.
Лиш в серденько жах наганяєш
Й таємну тривогу якусь.
А біль у душі не стихає
І знову не спиться, чомусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888553
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2020
автор: Ольга Калина