Кам’яніє душа,
Коли горя нап’ється багато,
Кам’яніє вона,
І холодна, мов лід в час зими,
Бо ж навколо війна,
Де палають і люди, і хати,
У диму далина,
І ти став і глухий, і німий.
Там, де неба блакить
Упилась чорним димом і болем,
Пахне кров’ю земля,
Котру там пролили козаки.
Молоді їх роки –
Гідна плата за землю і волю,
Котрі довгі віки
Під п’ятою були у Кремля.
Кам’яніє душа
Від ненависті – не від любові,
Кам’яніє вона,
Вкарбувавши у себе ім’я,
У собі залиша
Тих, хто вчора не вийшов із бою,
Й зачекалась сім’я
Їх ізвідти, де дише війна.
4.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2020
автор: Ганна Верес