Коли прийдеш на п"яцу Викторії
Поклонися від мене вітрам,
Які дують із моря Історії
Повноводні кохання і драм.
Уклонися тій лавочці, біля трамваю,
На якій ми з ним часто сиділи.
Час іде. Може, лавочки більше немає.
Лише пальми стоять задубілі.
Поклонись їм і ніжній ласкавій землі,
Де ми з ним пострічалися вперше.
Де родився і міцно тримався в сідлі,
Був Людиною неперевершеною!
Поєднала нас доля у зоряний час!
І уклін мій усьому Неаполю,
За велике Кохання, дарований час,
За шалені емоції - дякую!
11.09.2020 21-14
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.09.2020
автор: НАСТУРЦІЯ