Жінка
Ріка у повінь греблі рве,
Гучний потік реве, вирує,
А повінь стихне і спаде –
Вже ніжно береги цілує.
На морі шторм, цунамі, буря –
Враз потопляє кораблі,
Страшенний вітер свище-дує...
Та тихо десь у глибині.
Ти – наче буря, шторм жорстокий,
Кипить енергія в тобі,
Поглянеш в очі – тихий спокій,
І смуток десь у глибині.
Багато років мушля жде,
Перлину у собі ховає.
Хто вгледить суть, розкриє хто тебе –
Душі окрасу відшукає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.09.2020
автор: Микола Коржик