Ця осінь…

Ця  осінь  не  гріє.
Гріють  люди,
Слова
Чи  обійми.
Гріє  світло  від  ліхтаря
Біля  дому  того,
Хто  кохає  і  вірить  у  чудо.
Ця  осінь  не  гріє.
А  гріють  твої  долоні,
Твої  вуста  
І  трохи  моєї  тривоги.
Гріє  чийсь  шарф,
Por  una  Cabeza,
Моя  печаль
І  ,може,  надія.
Гріє  присутність  ,
Тяга  до  тебе.
Спогади.
Благання  про  те,
Що  ніколи  не  станеться.
Що  звуть  в  нас  коханням.
Ця  осінь  не  гріє.
Проте...
Чи  ти  зігрієш  мене?

А  осінь  не  гріє...
Її  зігрівають  люди...
Ховаючись  від  дощу
У  мріях  і  голові  коханих...
А  осінь  не  гріє,
Проте  ми  тепліші  за  Сонце,
Коли  листя  жовтіє.
Ми  тепліші,коли  
Крокуємо,
Слухаєм,
Дихаєм.
Ти  зігрієш  мене?
Бо  осінь  не  гріє.
Це  ми  зігріваємо
Осінь...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888393
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2020
автор: KLENBIT