Липне в крові планета хмільна,
Заховалась надія в підвал
Від ридань скаженіє земля,
Як отрута скрипить на зубах.
Божевілля панує в очах,
Потонути так легко у снах,
Загубилася віра і правда,
Править ненависть і лютість гірка.
Тільки видно, що дарує пітьма,
Завмирає від крику душа,
Просить хліба дитина слабка,
Визирає із канави душа.
Не топчи прошу душу мою,
Не кричи, що не згоден зі мною,
Підійми і в очі поглянь,
Ніж у ребрах стромить від народу.
Кожен гріє надію свою,
Зірку з неба зривати не треба,
Всесвіт скоро згине в сльозах,
Поховай мене чуєш людиною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2020
автор: Ти не осліп