Серця голі віти ода осені



Збіжжя  на  городі
Вже  збирає  осінь,
Мовби  до  господи
З  підсумками  просинь...
Ночі  прохолодні,
Клени  пожовтіли,
Сонях  безголовий  –
Тіло  почорніло...
Журавлі  гогочуть
В  самім  піднебессі,
Бо  в  ключі  вже  хочуть  –
Як  же  тут  без  стресів?
Діточки  зросли  тут,
Нелегка  дорога...
Скажемо  молитву
До  самого  Бога.
Всі  ми  тут  в  дорозі
Через  осінь  й  весни,
Ось-ось  на  порозі  –
Вже  й  на  мудрість  тести...
Золоті  ж  літа  ви
Серед  листя  ділись  –
Любості  литаври
Вже  зіграть  зуміли.
Лист  кружляє  в  спомин,
Прямо  у  долоню  –
В  той  стіжок  соломи
І  спокуси  лона...
Ще  іскрить  серденько
Та  й  очима  пив  би,
А  життя  скоренько
В  задзеркалля  шиби...
Осінь,  моя  осінь  –
Діво  снів  ласкавих,
Як  люблю  я  й  досі,
Та  туман  в  отавах...
Ці  сріблясті  скроні
Коливає  вітер...
Все  живе,  хоч  в  схроні  –
Серця  голі  віти...  

10.09.2020р.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.09.2020
автор: Променистий менестрель