Замкнене коло, що сповнене полум'я.
Руки зв'язали ціпком до стовпа.
Натовп отримує мить задоволення,
"Смерть їй!",-скандує, й мене обступа.
Все вам нейметься, шукаєте винного.
Когось розп'яли , а спалять мене...
Справдити себе , жага є нестримною.
Страта. Задихуюсь, все є курне...
Я не розкаяна, і не причасниця,
Гріх відпускати, хіба ладен кат?
Ваша самітниця, ваша сучасниця,
Тіло чиє вже є смажений шмат.
Вам пригадається вирок мій штопаний,
Де я стою, там вакантно завжди,
Маю я місце де скарб мій закопаний,
Буде вам з нього багато біди...
Вас не ненавиджу, вам жити з бісами!
Мене вкриває від вас дим густий,
В нім як акторка , стою за кулісами.
Раптом ,жахніться!... Ціпок вже пустий!
Оксана Самохліб 2018р.@ Kseni Berkeli
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888297
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.09.2020
автор: Ksenia Samohleb