Згоріло те, що не горіло.
Я не любив та закохався!
Воно спочатку довго тліло,
А я як дурень сперечався.
Бо не вірив в ту любов,
Що в фільмах трактували.
Актори маски надягали знов
Та в роль, ніяк не попадали.
Бо не відчував я ту любов,
Що в книгах описали.
Як від того оживала в інших кров,
Але цим мою не зігрівали.
На щастя я зустрів її любов,
Тим мене взаємного навчила.
В житті я вперше так ожив,
Тим повітрям яким мене любила.
Плекали, пестили, любили -
В серці влучні почуття.
В глибину душі так влучно били,
І залишились там на все життя.
Потрапивши туди вони не тануть,
Не з горять, не щезнуть, не зів'януть.
Ні які сили не в силах відібрати,
Того як міцно навчився я кохати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888004
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.09.2020
автор: Влайдар-ЯР