Це золоте руно осіннє,
Вінець всім врожаям в селі,
Літає в небі павутиння –
Лад трактори дають землі.
До елеваторів машини
Везуть зерно і качани.
В дворах бій, півнячі хрестини,
Хто виборе – стать головним.
Вже дині й кавуни достигли,
Чекають груші і айва.
Глядь – холоди чекають з тилу...
Корівки де не де, овва...
Знаменням хресним всіх нас осінь –
В цей край ключів й пташиних зграй...
Журу бурштинну й синю просинь,
Пропій душа нам і зігрій...
Життям прокотяться сердечка,
А поглядом – за небеса;
Цвіт льону – з Вічністю уздечка,
Ще й дальній дзвін – то чудеса...
Ці думи – світом поволока,
В них кутається вся Земля –
О наша Матінко, до строку.
О Боже, душу окриляй...
04.09.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887853
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2020
автор: Променистий менестрель