Осіння кома

я  -  безсоння  твоє  і  смерть,
що  ночами  цілує  скроні,
ми,  на  щастя,  такі  бездонні  
у  задимленні  сигарет...

у  несмілості    вигинів  тіл
у  тремтінні  замовчених  фраз
Ми  заручники  перифраз
Беззаконники  в  цім  житті.
Мов  нотатки  просякнуті  ніччю,
Нерозбірливі,  трохи  стерті,
Прочитай  мене  навідверто,
Покохай,  ніби  то  навічно.
Ніби  відліку  не  існує
Ніби  я  твій  останній  номер.
Покохай  мене  попри  втому
Попри  довгу
Осінню  кому.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.09.2020
автор: кавоманка