Цей лист
Писала Вам самотньо в сумі ночі.
І з кожним словом – спогад виринав.
Я бачу силует на тлі вікна –
Це Ви…
А бідне серце щось лоскоче.
Бентежна думка, б'ється навісна,
Гадала - сплю, та спогад не минав...
А Ви
З’являєтеся там, де не чекала.
Там, де появи просто – не бува.
Від хвилювання губляться слова…
Душа
Вже через Вас знесла немало…
Я думала змертвіла, нежива,
Сама ж - жила й міцніла в молитвах…
У сум
Нічний я уплітаю щось хороше:
Те справжнє, зрозуміле нам тепло.
Для нас обох зворушливим було.
Тих дум,
Забути мушу - та не можу…
У вірші стільки сумнівів лягло.
Уже й не знаю – на добро? На зло?
Та линуть душі…
Чи від них руїни…
У хвилях осуду вони… і піни…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887816
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2020
автор: Білоозерянська Чайка