Коли ти щастя щиро комусь зичиш,
То не криви душею, не обманюй,
Не плюй в криницю із якої пити,
Бо ще не раз тут бути доведеться.
Не ображай ти хворого й старого,
Бо у житті ти знати можеш звідки,
Що незабаром станеться з тобою,
Чи не опинешся і ти на його місці.
З тобою теж поводитись так будуть,
Як ти колись із ними, Бог все знає,
Прийде розплата пізно, а чи рано.
То ж завжди у житті слід бути Людьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.09.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський