[quote]у мене на столі - старенький Зінгер
побитий часом, та іще робочий
майстрами - сонце і осінній вітер
мережать щастя на мою сорочку[/quote]
Ulcus
о, так... бо я не сонце і не вітер,
мені до них - немов до неба плазом,
та на машинці вчивсь давно строчити
і щось-таки виходило, зараза :)
а хочеш... сядь до мене на коліна,
тебе навчу, ні, не складні мережки,
і не вибагливу прозору павутину -
прості стібки, в якесь безмежжя стежку
чи... є вже на науку претенденти?
чи на стежки? чи строчену сорочку?
життя-життя... в нім все по експоненті
все - ненавмисно, і ніхто не врочив,
все - випадково й все закономірно
у алогізмі чи оксюмороні,
у тебе на столі старенький "Зінґер"...
а ти тендітна, ніжна, безборонна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887645
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.09.2020
автор: Котигорошко