А я ходжу

Спокійний  день  ..  Вже  літо  догоряє.
І  подих  осені  в  повітрі  нароста..
А  я  ходжу,  немов,  мене  немає,
Бо  у  душі  моїй  провалля,  пустота.  

І  камінь  кинь,  то  він  уже  не  вдарить,  
Розчиниться  в  імлі,  недолетівши  дна.        
Їдке  слівце  мене  уже  не  вжалить,
Лиш  серце  німотою  огорта.    

Немає  слів.  Вони  усі  сказались,  
Нестерпним  болем  рвалися  з  душі,
З  очей  сльозами,  іноді,  зривались,
Стелилися  рядками  у  вірші.  

І  я  дивлюсь,  як  літо  відлітає,  
Востаннє  гріється  під  сонечком  трава,  
Гуртуються  птахи  в  маленькі  зграї
І  дощ,  частіше,  з  неба  полива.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2020
автор: Ольга Калина