А я ходжу

Спокійний  день  ..  Вже  літо  догоряє.
І  подих  осені  в  повітрі  нароста.
А  я  ходжу,  немов  мене  немає,
Бо  у  душі  моїй  провалля,  пустота.  

І  камінь  кинь,  то  він  уже  не  вдарить,  
Розчиниться  в  імлі,  недолетівши  дна.        
Їдке  слівце  мене  уже  не  вжалить,
Лиш  серце  німотою  огорта.    

Нема  вже  й  слів.  Вони  усі  сказались,
Рознеслися  вітрами  у  полях,
З  очей  сльозами  іноді  зривались
Їх  увібрала  зорана  рілля.  

І  я  дивлюсь,  як  літо  відлітає,  
Востаннє  гріється  під  сонечком  трава,  
Гуртуються  птахи  в  маленькі  зграї
І  дощ  частіше  з  неба  полива.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2020
автор: Ольга Калина