Спокійний день .. Вже літо догоряє.
І подих осені в повітрі нароста..
А я ходжу, немов, мене немає,
Бо у душі моїй провалля, пустота.
І камінь кинь, то він уже не вдарить,
Розчиниться в імлі, недолетівши дна.
Їдке слівце мене уже не вжалить,
Лиш серце німотою огорта.
Немає слів. Вони усі сказались,
Нестерпним болем рвалися з душі,
З очей сльозами, іноді, зривались,
Стелилися рядками у вірші.
І я дивлюсь, як літо відлітає,
Востаннє гріється під сонечком трава,
Гуртуються птахи в маленькі зграї
І дощ, частіше, з неба полива.
адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887634
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.09.2020
автор: Ольга Калина