[i]Оскал війни – це сльози сиротини.
Печаль і смуток серце огорта.
Руїни доль… У сумі Україна.
Синів ховає. Плач коло хреста.
Тремтить… голосить аж за небосхилом:
Усе життя ж бо так молилась за синів!
Фактично всю у них заклала силу –
Хитає світ… вмира її дитина…
Цвітуть сади… та радість вже не та.
Черемха ронить білий щем невпинно.
Шепочуть молитви́ сумні жита,
Щоденним болем серед них – могили.
Юність, надія – сплять у вічнім сні –
Яскравим маком
закровило схили…[/i]
Фото - інтернет.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.08.2020
автор: Білоозерянська Чайка