З вікна вже видно – повертає осінь,
Додому йде з запилених шляхів…
Ховається в останньому покосі,
У вирій кличе молодих птахів.
Смакує на баштані кавунами –
Стікає сік, дурманячи бджолу.
З вікна вже видно- осінь йде стежками –
Потрісканими, зсохлими, в пилу…
Жовтіє вишня… Опадає листя…
Зчорнілі зажурилися вишні…
Минає літо в ритмі падолиста…
А я не набулася ще в весні…
Дивлюсь з вікна – іде до хати осінь…
В порозі стала...втомлена… шляхи…
І вже у мами посивіли коси…
І на обійсті внуки-дітлахи…
Спинюсь натішитись – ще день,іще пів ночі!
Ще коси бабиного літа не летять!
Погляну в доньки, мами очі –
Підемо разом осінь зустрічать!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887446
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2020
автор: Волинянка