Упали яблука в траву,
В саду блукає тихо осінь,
А мені мариться ще й досі,
Весна - якою я живу.
Цвіте там яблуневий сад
Неначе наречена - вишня,
Я спогадом живу колишнім:
Як стежку віднайти назад?
Щоб місяць зорям ворожив,
З одною поміж хмар ховався,
Ми між бузком шукали щастя,
І кожен з нас тим щастям жив.
На мить забулася, це ж - осінь,
Вже завітала у наш сад,
Душі не віриться ще й досі,
Нема весни, це - листопад.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887389
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2020
автор: синяк