Души людей, як у дзеркалах,
відбиваються одне в одному.
Данте Аліг'єрі
Відбите світло – дивне світло,
Чи відображення, чи тінь,
мов таїною оповито;
нас в непідвладну далечінь,
в казкові мандри закликає;
і хто його нам відбиває,
яке те дзеркало: чи сніг
з гірських вершин, чи посилає
нам місяць промінь, і торкає
ним наші вії уві сні?
Щось закодоване у світлі
здаля направленому нам
і нашим не знайти очам
таємні міти непомітні.
Так змінюючи коливання
ми відправляємо послання
освітлених Творцем сердець
і сподіваємося: десь
у резонансі, ще чужа
відчує їх близька́ душа.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887375
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.08.2020
автор: Анатолій Костенюк