Рано-вранці понад лісом сонечко з’явилось,
Вся природа золотистим променем залилась.
Як красиво! Сердце мліє. Звідки тут скорбота?
А на лузі біля лісу вже кипить робота.
Косарі давно працюють,ніколи присісти,
Треба добре постаратись , щоб було що їсти.
Як скотина буде сита-і тобі прибуток.
Як в достатку, то ніколи не здолає смуток!
На краю самого поля, десь біля дороги,
Двоє хлопців посідали, простягнули ноги.
Бо за день до косовиці гулянку відбули,
Зранку самогон узяли , а їжу забули.
Ну а поруч дід старенький косою махає,
Хоч і давній,але сили ще чимало має.
Тільки кожної години до кущів прямує,
За хвилину вийде звідти і далі гарує.
-Подивись іди Іване ,торбу де ховає,
Він не тільки хліб й цибулю , ще і сало має.
Якщо є- утни шматочок, буде закусити.
-Може краще нам у діда добром попросити?
-Він старий й глухий ,напевно,поки зрозуміє,
Поки піде і відріже, то вже й потемніє.
У кущі Іван метнувся, та й за мить вертає.
-Так Василю, був правий ти, сало дід наш має!
Діставай скоріш пляшчину-змочимо горлянку,
Бо мене після гулянок дуже сушить зранку.
Випили собі по чарці, салом закусили,
Потім прилягли в тіньочку, цигарки скрутили.
-Подивись сюди, Василю, знову дід вертає,
Хоч старий , та ще моторний. Звідки сили має?
Дід зайшов в кущі тихенько, трохи повозився,
За хвилину повний сили знов на світ з’явився.
Зупинився біля хлопців. -Чого полягали?
Ми ,як були молодими, більше сили мали!
-Та- Іван йому промовив,- дуже ми втомились,
Ще й поїсти взять забули! Може б поділились?
-То –махнув дід головою,-не для їжі сало,
Я мащу ним між ногами,щоб не натирало!
2020р. Андрій Рубан
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2020
автор: Андрій Рубан