Професія ця давня, як і світ,
Завжди майстри тут вправні працювали,
Вони принцес та королів взували
І за придворних теж не забували,
Красиве та зручне взуття ж бо шили їм.
Самі ж частенько босими ходили,
Про себе ж бо постійно забували,
В народі про це приказку ще склали:
Хто ходить вічно босий без чобіт?
Це...( чоботар).Так, звісно, звісно він.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887276
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський