Тихий ранок в світлі жовтої зорі...
Сонний час, коли під ковдрою весь світ...
Йде провулками невтомний пілігрим
І деревам всім зустрічним шле привіт.
Пілігриму дім та точка, де він є.
Пілігриму доля йти за небокрай.
І потреба руху спати не дає,
А можливо, не дає в плащі діра...
В пілігрима перелатані штани.
І нікому точно знати не дано,
А якими все ж були нові вони...
Він і сам забув дрібницю цю давно.
В пілігрима за плечима далечінь,
А попереду у нього далина...
Обирають всі виделки та мечі,
Він дорогу взяв...Чи то його вона...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.08.2020
автор: Анна Шульке