Вже сонце догорає, літо йде,
А нам лишає спогади у збанку
Солодких вишень вариво п‘янке,
Спасівок груш на підвіконні зранку.
Лани вже не шовкові, вже стерня,
Комори повні, в льосі аж по вінця.
І осінь йде, з туманами зрання
Аж комашня ховає свої крильця.
Ще раз чи два напитися б його
Палкого літа, бабиного меду.
Холоне кава ранку одного,
І розумієш- вже прощатись треба.
GG 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887101
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: Галина Ганчук