Зав'язала вузли
Часу плинного річка:
Щастя, дим і хрести.
Я забувся коли
Народилася звичка
Палити мости.
Хоч і Ви молодичка.
Відстань втратила суть,
Ви постійно зі мною.
З думок не заберуть
І це є дивиною.
Тож дозвольте мені
І у Вашій весні
Бути поруч незримо,
Коли спите з відкритими очима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887099
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: Андрій Ключ