А попере́ду – лише осінь,
пора прекрасна і сумна…
Вона – це верби рудокосі,
безмежна неба далина,
у багряниці жовте листя,
барвиста музика дощу,
калини кетягів намисто
і павутиння на кущу…
А попере́ду – ціла осінь,
де бронзи й золота війна,
ворон ватаги стоголосі
і келих доброго вина.
Тож попере́ду – ціла вічність!
Там свій, осінній, колорит,
її статечна канонічність,
пора пастельних кольорів…
27.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887086
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: Олександр Мачула