Палахкотять серпня стожари,
Їх покривають темні хмари,-
Мабуть, той відбувається зв’язок
Світів між небом та землею,
Шануючи святу ідею,
У безкінечний плин останній крок…
Ця світла з блиском сяйва низка
Доторкується обеліска,
Де з поліцейських вишуканий стрій,
З укліном тим до рідних кола,
Вінком, що стеляться додолу
Пієтетом квітучим мрій-надій
Загиблі хлопці шани варті,
Бо з міццю, силою на варті
Служили, вірили у майбуття,
Виконуючі всі завдання
Рішуче чітко без вагання,-
Без коливань пішли у небуття…
Двадцять дев’яте сьогодення,
Озвучує посади, ймення
Героїв, що живуть на небесах,
Як янголи вже,- охоронці
Шлють погляди з теплінню сонця,
Де святість праведна у образах…
Освячення, а з ним – молитви,
Потік речей той колоритний
Від ветеранів рине звідусюд,
Традиція здавна щорічно
Туди, де їхнє царство вічне
Слати величний з гучністю салют
Сердечний стук та душ горіння
Несуть палке благословіння
При вшануванні вартових щорік;
Коротке хоч життя їх,- плідне,
Для поколінь молодших гідне,-
Не згаснуть звершення ці в пам’яті повік!
29.08.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887074
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.08.2020
автор: Єгорова Олена Михайлівна