Лугом, лугом, долиною
Котиться туман
І густою пеленою
Усе обніма.
Сіре простирадло стелить
На зелен-траву,
Мокрі уже всі дерева,
Клена жовтий чуб,
Кучерики на берізках,
Пасма верб старих
Нахилились низько-низько,
Навіть вітер стих.
Ще туман обняв тополю
За тоненький стан,
Квіти теж накрив собою,
До землі приклав.
Хвиля білою здається,
Наче молока
Перекинулось відерце
Й полилось у став.
Так триватиме це доти,
Доки із-за хмар
Усміхнеться ясне сонце
І...туман розтав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886977
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.08.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський