Коли вбиваєш рідну матір -
Шокує всіх. Та ось воно!
Чому ж ми можемо вбивати
Країну, де ми живемо?
Давно забули про природу,
Про ліс дрімучий, як в казках,
Залишили ми його вроду
Лиш у смітті та у пеньках
Тому і дихати нам важко
Стає все більше з дня у день,
Бо лісоруб нас залишає
Без богом даних їй легень.
Річки страшні і болотисті
Давно приводять всіх у шок
Подарували їм намисто
Із пластику та коробок.
Колись із джерела водиці
Було попити залюбки,
А зараз - страшно подивитись,
Сміття, довкола і шклянки.
Нащо вона тебе зростила,
Життя віддала джерело,
Кохала, пестила, любила
Поки дитинство не пройшло.
Коли непотріб розвиваєш,
То вже немає вороття...
По суті матір ти вбиваєш,
Яка дала тобі життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886951
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2020
автор: Oleksandr Poprotskyy