Cлову-Богу і життю
і сакраментальності світу
в любові присвячується
Чим глибший образ і в страшнішій
дозі —
Тим важче
(швидше! швидше!) на понурих
воду возять!
Ясо, заблискай у крилатішій
Красі —
щоб в ній
і край мій
не просів!!
Під куприком
щоб не вознісся
й не просів —
щоб вияснились водоводи
всі...
Бо щось скривитись, Боже,
щось в andante схихотіти
схоче —
бо у воді глибокі очі
бо й у штанцях не може
бо й у воді і
над водою — більш
Вогонь Твій палахкоче!
Боже!
тепер давайте ви — вихлюпуйтесь
і заливайте Божі
о-чі!!!
Бож — би не взяв кого
тож
догори і не
здійняв кого
Божий Огонь!
бо виколупає
ще глибший образ
Бог бо присмажить кожного —
ось
образ! і ти — Божий образ!
згори
Бог аромати видасть
явно з Божого...
з оголеного заблискіткає Краса
і рушаться із неба кавалькади
землею рушать
кавалькади
Бог і хрестив — й гарикав в кадуб
а хто б
з Нього такого і
списав?..
то в Бога — дивиться Краса!!
а то б лежав над плесом
Бог з вод вийма чудесно
й все що одвіку
записав...
тоді шалений я віддавсь
й шаленая
призналася Краса!!
25.08.2020,
Київ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886914
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2020
автор: Шевчук Ігор Степанович