Заплющую очі - наплив чорноти_ _ _
Від неї відгонить могильною вічністю,
Йду в темноті по мостах, а мости
Намертво з'єднані із потойбічністю.
[ Забув розказати вам шо я роблю:
Це я напівсидячи так напівсплю. ]
°
Піврозпад свідомості_ _ _ півзабуття_ _ _
Думки́ холості - без контролю і суті,
Спотворене дійсності сприйняття
Висмикує із напівсну каламуті.
[ Зробив сам собі величезну перерву
І сплю під читання нудного шедевру. ]
°
Знов морок провалля, відторгнення стан_ _ _
Світ викинутий _ _ _ десь за тя́жкі повіки,
А тіло розмив забуття океан,
І єство мого "Я" розчинилось_ _ _
навіки !?!
[ Та "Я" прослизнуло у даний момент
В яскраво-кошмарний книжковий сюжет. ]
°
Безумство!
Яке й не здається вже сном -
Кат. Ешафот. Гільйотина. Для мене.
Я скований страхом та ще й ланцюгом
І страчений буду... І це вже напевне!
[ Я втік із кошмарного сну, - став до праці,
Як вчасно ж мені засвербіло... у носі ! ]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886913
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2020
автор: S.V.P.