Життя минає тихо й непомітно –
За літом літо, нова ніч з’їдає день…
Вже стільки радості та горя пережито,
Та досі безліч не доспівано пісень…
Світанок перекреслить день вчорашній,
Дощ змиє те, чого насправді й не було,
Спішиш у планах мріючи, як завжди,
Про те, чого тобі з Небес і не дано…
У кожного в житті своя стежина,
Для чогось роль твоя прописана така,
Прийшовши на цю землю, як людина
Не можеш долю взяти й у ставка…
Не маєш права морем хвилюватись,
Шуміти листям, як зелений гай –
Повинен Божій Волі піддаватись,
Тому чужого на цім світі не шукай…
Тобі не бути вічним ехом в горах,
Не пригощатись квітами й пилком,
Бджолою над полями не літати,
Та не кружляти і метеликів танком…
В глибинах щастя не твоє, напевно,
Та й в небі не літатимеш орлом,
Лише молитва й труд щоденний
Життєвий вкажуть путь і перелом…
Тому шукай себе завжди і всюди
Підказку завжди мають Небеса
Бо на шляху не завжди, будуть люди,
Які покажуть де твій сенс життя…
Життя минає тихо й непомітно –
Спішить кудись життєвий календар
То ж встигни скористатися ним хитро,
Й не розгубити свій Господній Дар…
© Іванна Осос
#поезія_Іванна_Осос
25.08.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886898
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2020
автор: Lilafea