Роса змиває із калини
Тепло глухої ночі
І падає на конюшину,
Яка ще спати хоче.
Під шелест квітів деревія
Сплива собі серпанок
І тихо вітер літній віє,
Пробуджуючи ранок.
Тендітна тиша покидає
Самотнє літнє поле,
Спокійно ліс ся прокидає
Під дня проміння кволе.
І пісню соловей дарує,
Яка довкола лине...
Ніщо в житті так не чарує,
Як ранки України.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886863
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2020
автор: Oleksandr Poprotskyy