То пливе, то якір кине
на дно мулистої рівнини
повільний, не занадто спритний,
корабель жовто-блакитний.
Траплялися морські пригоди
усілякої породи:
від штормів і днин лихих
до вибухів торпед чужих.
Незламний, колоритний, вільний,
яскравий, незалежний, рідний.
Сталь бортів щодня гартує —
важку історію фіксує.
«Чекайте, що це? Тиха гавань?» —
питали хлопці капітана.
«Побачимо...» — хрипів старий,
стискаючи бінокль мрій.
© [i]Денис Стаценко
Долучайтеся до мого віршованого
Telegram-блогу — [url="https://t.me/joinchat/AAAAAEZT31kLPB1jx3nJxw"]«Дурлики»[/url][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886829
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.08.2020
автор: Денис Стаценко