Кличе батьківський поріг

Рожево  яблуньки  цвітуть
У  батьківськім  саду,
Літа,  мов  лебеді  пливуть
Та  я  туди  іду.

Іду  й  тоді,  як  достига
Черешня  та  стара,
Що  над  парканом  простягла
Довге  своє  гілля.

І  поспішаю,  коли  там
Запахне  медом  скрізь,
А  груші  стиглі  у  руках  -
І  повні  очі  сліз.

Це  ностальгії  та  сльоза
Бринить  в  моїх  очах.
Сюди  лечу,  коли  зима
На  буйних  мчить  вітрах.

Бо  все  тут  рідне  і  близьке
Ще  із  дитячих  літ,
Тому  завжди  кличе  мене
На  батьківський  поріг.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський