От якби серце було
відтінку бузку
і квітло щосили,
коли зносять Тебе
смутку
небачені хвилі,
коли світ розшнуровує
на Тобі
із пам'яті сукню,
аби заховати глибоко все,
що було не так,
у далеку скриню.
Щоб ніхто не натрапив
і не відкрив
там,
де розбиті дзеркала
із душі
золотисто-сині.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886649
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2020
автор: Олеся Шевчук