Ще літо. Серпень сонцем годить.
Голубизною грає вись.
День проспівав роботі оди
І ліг на дереві, мов рись.
Царівна ніч дорогу місить.
Бадьоро! З’їла калача!
На голові у неї місяць,
Блискучі зорі на плечах.
Іде й виводить колискові.
Шипить: «У сон усі мерщій!»
Схиляють голови шовкові
Дерева, трави і кущі.
Птахи у дрім заходять дружно
І кожна дихаюча річ.
Заснули вогники довкружно.
Лиш я не сплю. І пані ніч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886604
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2020
автор: Крилата (Любов Пікас)