за вікном вже сідає сонце.
вечір.
а ти вже летиш на крилах ночі,
коли пітьма надійно накриває стріхи:
летиш через країни, села та містечка,
через гори, ліси та степи.
ти – мрія.
лиш уночі гуляємо з тобою,
тримаючись за руки. сміючися,
розповідаєш про зірки небесні,
та як між ними легко мандрувати.
авжеж, я бачу їх, але
приємніше мені дивитися на тебе.
сьогодні йдемо на веселу виставу.
щоб реготати там від душі.
що буде потім? побачимо. я згадаю тебе у вірші,
а з першим сонячним промінчиком ти зникнеш,
щоб прийти уночі до мене знову.
ти – плід моїх фантазій, і не більше.
створювала тебе довго, ретельно, старанно.
ти – високий, помітний серед брудних волоцюг,
а так – тебе побачу завтра на олімпі.
сидиш там у всій своїй гордій красі,
неподалік гуляють ідоли, ангели та боги,
не знаючи, що їх створили смертні.
авжеж, то я тебе створила так прекрасно.
та ходжу по землі, а ти вже про мене й забув.
авжеж, я не варта, щоб ти божеволів за мною.
треба тебе знешкодити, й розсипати на снігу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886573
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.08.2020
автор: Bohuta_Julian