242 хвилі

У  бурхливому,  темному  морі
Всі  ми  бачили  острів:  
Острів  посеред  горя…  
Це  -  притулок  героїв!  
Хвилі,  вогняні  та  чорні  
(Люті  стерв’ятники  в  зграях!),  
Били  на  шмаття  каміння  –  
Жертву  для  себе  шукають!  
Посеред  стогону  -  пекло:  
Буря  реве  і  сміється!  
Знищити  ж  острів  свободи  
Смерті  таки  не  вдається!  
Промінь  проб’є  дим  та  морок,  
Як  світить  у  море  маяк;  
Ворожі  злі  сили  й  негоду
Лякає  величний  цей  знак!
242  хвилі,  
242  пекла…  ...
Навіть  у  мертвих  руїнах  
Бачать  Героїв  безсмертя!
17.01.2020.  Олег  Фёдоров

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886532
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.08.2020
автор: Время потерянных стихов