Ходило щастя, заглядало в вікна,
І людям усміхалося привітно,
У двері стукало:" Я з вами буду нині",
Для щастя деякі не мали і хвилини.
Щастя всім в очі вдивлялося з мольбою:
"Я тільки ваше - з миром і любов"ю,
Життя без мене - як без сонця квіти,
Я дам вам крила, щоб могли злетіти!".
Але чомусь не чули щастя люди:
Ніби замок повісивши на груди,
Серця зачинені, чи втрачені надії,
Бо лиш щасливим притаманні мрії.
Щастя не вміло в безнадії жити:
"Когось щасливим маю я зробити
Не вивчила інструкцію людина..."
Зраділо враз - побачивши дитину.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886472
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.08.2020
автор: синяк